За три кілометри від м. Яворів у напрямку Нагачева, в долині, знаходиться меленьке село Лісок. Назва не випадкова - на захід від населеного пункту справді є ліс. Раніше воно було присілком сусідньої Черниляви. Якщо їхати маршруткою в сторону Грушева, то праворуч можна побачити верх лісоцької дерев`яної церкви, яка стоїть на початку села, за кілометр від асфальтованої дороги. Відомо, в Ліску в період з 1633 по 1695 рр. існував василиянський монастир Прсв. Трійці. У 1633 році монастир отримав землі від Шистовського, підтверджені королем Владиславом IV в тому ж році і Яном Казимиром у 1649 році. Через сім років козаки Богдана Хмельницького спустошили його. Чернечу обитель знову відбудували з наказу Яна Собєського, в той час старости яворівського. У 1695 році священник Ярмолович зі Старого Яжова надав монастиреві частину лісу Глубічок, де постав його філіал. За ігумена Гаврила Арламовського у 1757 році вибудовано нову дерев`яну церкву і монастирські приміщення. У 1795 році монастир ліквідували. Через 77 років на його місці поставили існуючу сьогодні дерев`яну церкву-каплицю, яка після війни з 1955 по 1989 рр. стояла зачиненою. Тризрубна одноверха будівля стоїть у західній частині великого церковного подвір`я. До вівтарної частини зі сходу та півдня прибудовані додаткові приміщення, а перед бабинцем зробили велике накриття. Сучасні прибудови, як і стіни під піддашшям покрили пластиковою вагонкою, інші поверхні ще покриті деревом. Восьмерик нави завершує низька баня з ліхтарем і маківкою. Крім самої церкви, на захід від неї розташовані: мурована каплиця, фігура Пр. Богородиці на підвищенні з каміння і дерев`яна каплиця над джерелом з цілющою водою. Мешканка села, яку я зустрів на подвір`ї, сказала, що десь на поч. XX ст. над криницею було об`явлення Діви Марії. Сюди поспішили багато людей, деякі оздоровлювалися, що спричиняло ще більший ажіотаж. Була збудована каплиця, біля якої періодично відбуваються відпусти. В сучасній мурованій каплиці знаходиться гордість місцевих парафіян - різьблена з суцільного дерева в натуральну величину фігура Ісуса Христа. За словами вище згаданої жінки, цей шедевр виконаний з точністю до зморшки (!) зробив майстер з сусідньої Черниляви. На жаль, через брак часу, я не мав можливості йти до власника ключа від цієї каплиці. Після 2000-го року по обидвох сторонах церковного подвір`я збудували чотирнадцять мурованих капличок з образами в них, що символізують Хресну Дорогу. Загалом церква нічим не зацікавила (забагато добудов), а ось подивитися на віртуозно різьблену фігуру Христа було б цікаво.

 

Любині розташовані на південний-схід від прикордонного Краковця, за 4 км. від траси. Дерев`яна церква стоїть за потоком, метрів сто п`ятдесят від сільської вулиці, на якій важливо не пропустити малопомітний поворот праворуч. Найперша письмова згадка про місцевий храм датована 1515 роком. Парафія отримала ерекційний акт від польського короля Михайла Корибута Вишневецького у 1671 році. Ймовірно, десь в цей час і була збудована існуюча дерев`яна церква. Як свідчить "специфікація" 1805 року, церква в цей час " для давності своєї руїні підпадає і така мала, що й пів люду не помістить". У 1816 році коштом дідича Йосифа де Скарбка Боровського храм і дзвінниця відновлені і наново освячені того ж року. У 1932 році сільська громада задумала збудувати нову святиню і замовила проект в перемиського архітекта Н. Цітрова. Але його проект дерев`яної п`ятиверхої церкви не був затверджений, а у 1934 році проект реставрації і добудови існуючої церкви виконав львівський архітект Євген Нагірний, за яким і проведено перебудову у 1934 р. - додано укорочені бокові рамена. Будівля хрестова у плані, з розширеним вівтарем, до якого прибудовані ризниці, традиційно оточена піддашшям. Головний вхід накриває портик на дерев`яних стовпах. При південній стіні бічної прибудови нави поставили фігуру Пр. Богорордиці. Церква має один шоломоподібний верх завершений прозорим ліхтарем з маківкою. На усіх чотирьох фронтонах буділі можна побачити оригінальні деталі - хрест усередині сонячної корони (на стіні вівтаря хрест підкреслено більший). На початку 1990-х рр. дерев`яна триярусна оборонного типу дзвінниця, яка стоїть у південно-східному куті церковного подвір`я, була надбрамною. Пізніше, дерева, які росли біля неї зрізали і зробили вхід збоку від дзвінниці. Також не можливо не зауважити дві великі скульптури на подвір`ї храму. Композиція показує хрещення Ісуса Христа св. Іваном Хрестителем. Якісна і гарна робота. Загалом церква в Любинях сприймається позитивно, можливо, завдяки невеликій висоті, класичним пропорціям і контрасному пофарбуванню стін.



 

САНАТОРІЙ "ШКЛО" – ОДИН З НАЙКРАЩИХ В УКРАЇНІ ТА ЄВРОПІ

Перші згадки про чудодійну здравницю, де сама природа лікує людей, датуються ще 1456 роком. Величезні дубрави, соснові ліси, мальовничі озера, м'який помірно вологий клімат з середньорічною температурою + 7,5Со, розкішна фауна – це місцевість, яка однаково приваблива в усі пори року. На території курорту площею 125 гектарів живе сім'я плямистих оленів, багато приручених білок та інших "братів наших менших". Тут є всі умови як для зимової, так і для літньої рибалки. Та й для грибників привілля...

Умови проживання

Всі номери із зручностями

-прості двомісні номери з душем, умивальником, туалетом 
-покращенні номери з телевізором, холодильником 
-однокімнатні "люкс" з телевізором, холодильником, телефоном 
-двокімнатні номери"люкс" з телевізором, холодильником, телефоном 
-трикімнатні "люкс" з телевізором, холодильником, телефоном

 

 

 

Недавно при пошуках карт місцевості Свєнтошув (колись Нойхаммер) знайшов декілька старих, довоєнних топографічних карт Західної України.

Подумав, що багатьом цікаво було би глянути, як виглядали на картах ці місця в 1938 році, тому й викладаю дві карти тут. Квадрати на картах - розміром 2 x 2 км.

Карта району Медика - Краковець - Мостиська (низька якість, 1 Мб):

 

Великополе знаходиться на південних схилах горбистого пасма Розточчя, неподалік селища Івано-Франкове (Янів). Село справді лежить серед великого поля, тому з назвою все зрозуміло.

 

                                                                              Яворівський район 

Положення

Я́ворівський райо́н створений 4 грудня 1939 року, в сучасних межах з 1964 року у західній частині України, між містом Львів і кордоном Республіки Польща. Він межує з Жовківським, Пустомитівським, Городоцьким та Мостиським районами Львівської області, на заході з Ярославським і Любачівським повітами Республіка Польща.

Вигідне географічне положення, сприятливий клімат, багаті природні ресурси і цілющі мінеральні джерела надають району необмежені можливості у розвитку та економічному процвітанні.

Економіко-географічне положення характеризується як прикордонна територія. Безпосереднє сусідство з областю та з повітами Польщі підвищує його економічний потенціал, що значною мірою компенсує сучасну "периферійність місцезнаходження. До того ж Яворівщина зберігає зручне транспортно-географічне розташування на перетині міжнародних шляхів "схід - захід".

Яворівський район один з найбільших за величиною та промисловим потенціалом регіон Львівської області. Наявність власних корисних копалин; мережа автомобільних шляхів і залізниць міжнародного значення, високий рівень урбанізації - створюють унікальні умови для розвитку промисловості і активної участі в державному та міжнародному розподілі праці, а також передумови для швидкого обороту вкладеного в економіку капіталу.

 

Історія
                                        
Крехів вперше згадується в історичних документах у 1456 році з приводу того, що двох крехівських селян викликано до суду в селі Желдець. На початку XVII століття за 3 км. від Крехова був заснований монастир. У 1669 році монахи побудували навколо монастиря укріплення, перетворивши його на фортецю. В 1672 році турки обложили монастир, але взяти його не змогли. В 1698 році монастир відвідав російський цар Петро I. У 1860 році на території села було знайдено скарб бронзової доби (приблизно X-VIII століття до н.е.).


 

                                                                       

      Старовинне село Страдч знаходиться на відстані 17 кілометрів від Львова, на Страдецькій горі, недалеко від річки Верещиця. Історія його заснування сягає далеких княжих часів, коли тут з'явились княжі стрільці з Городка під час полювання на рись. Наздогнавши звіра в печері, вони заночували тут, а згодом вирішили і оселитися. Незабаром тут з'явилося ще більше людей. Вони викорчували частину лісу і заснували на горі поселення, яке на честь перших жителів назвали Стрілиська. У другій половині XI ст. прийшов до Стрілиськ чернець з Києво-Печерської лаври. Він зібрав ченців, що жили в поодиноких печерах, розкинених навколо Страдсцької гори, і утворив у печері підземний монастир, другий за значенням після Києво-Печерської лаври. Монастир припинив своє існування десь у 14 ст.