На колишньому комбінаті з виробництва сірки "Сірка" поблизу Новояворівська, вже мало, що залишилося, але все ж залишилося.

Мова йде про два великі крокуючих екскаваторах, які працювали раніше на місцевому кар'єрі.

Ось вони, красені. Між ними стоїть, розгорнувши стрілу в наш бік, кран БК-1000, а ззаду розкинулося озеро на місці колишнього кар'єру. Глибина озера до 80 м.

Техніки раніше було більше, зараз же залишилося тільки два великих крокуючих екскаватора і ще одіін по-менше.

 

Шукаючи карти для gps  у телефоні наткнувся  на досить непоганий архів архів з картами львівської області  1974 рік

Топографічні карти "Генеральний штаб"

 

Новоя́ворівськ (до 2008 року — Новояворівське) — місто в Яворівському районі Львівській області, розташоване на висоті 300 м над рівнем моря на межі Розточчя і Надсянської низовини у мальовничій місцевості у верхів'ях річки Шкло. Новояворівськ має досить хорошу інфраструктуру і вигідне економічне розташування. Воно розміщене за 14 км. від районного центру Яворова і за 40 км. від обласного центру — Львова. Біля міста проходить автотраса Яворів — Львів ШЕД — 8 державного значення (автошлях М10 Львів—Івано-Франкове—Краковець (на Краків)). Місто з'єднано з Львовом залізницею Шкло — Львів, а також знаходиться в безпосередній близькості від траси Київ — Лісабон, що зараз будується. Новояворівськ є складовою частиною СЕЗ «Яворів».

 

 

Найбільша штучна водойма Львівської області створена по проекту Львівського інституту ”Гідрохімпром” з метою ліквідації та рекультивації кар’єру Яворівської Сірки. Заповнення кар’єру водою відбувалось в 2002 - 2006 роках. За різними оцінками, формування берегової лінії водойми (за рахунок природних процесів) триватиме від трьох до п’яти років.

 

 

...Від селища, перша згадка про яке на поч. XV ст., до Польщі всього кілометр, до міжнародного митного автопереходу Краковець - Корчова декілька кілометрів. У Краковці я був ще весною, побачив на власні очі церкву, яка раніше була дерев`яною. Спочатку вирішив не показувати її, але будівля за конструкцією з дерева, тому все ж додаю її до списку Яворівського району. Церква стоїть на південь від центру селища, на березі чудового краковецького озера. Найраніше відома дерев`яна церква в колишньому містечку з 1706 року згоріла у пожежі 1801 року. На її місці у 1813 році поставили іншу церкву з матеріалу розібраного дерев`яного костелу, що стояв пусткою. Фундаторкою будівництва була Анна Льотаринзька. В кінці XIX ст. добудовано мурований бабинець. В церкві зберігався старовинний іконостас з невідомого василиянського монастиря та два образи артиста-маляра Лісневича з Краковця. Проект нової мурованої церкви архітектора Євгена Нагірного з 1938 року залишився нереалізованим. Будівля церкви тридільна, до невеликого вівтаря прибудована ризниця, стіни нави мають піддашшя, з півдня існує боковий вхід. Нава накрита двосхилим дахом, гребінь якого завершує невеликий восьмерик з банею. На даху бабинця, який має входи з півдня і заходу, влаштована маленька вежа з маківкою. Зовнішні стіни нави та вівтаря потинькували, очевидно, ще на початку 1990-х рр. Про церкву св. Миколи у Краковці розповідати не зовсім цікаво - через її зовнішній вигляд.

 

Лелехівка - це відпочинок для душі та тіла ( хто тут був - підтвердить). Село розташоване серед лісистих пагорбів Розточчя, на березі р.Верещиця. Навколо божественні краєвиди, тиша і чисте повітря. Недарма на початку XXст. через Лелехівку ходили т.зв. туристичні потяги, які возили сюди відпочиваючих зі Львова. Зрозуміло, що серед такої краси є пам`ятка природи - комплекс мальовничих скель серед лісонасаджень в околицях с. Лелехівка, а ще вздовж
р.Верещиця знаходиться стежка Івана Франка, при якій стоять скульптурні композиції виконані майстрами училища художньої різьби по дереву. Назва села Лелехівка виникла від давнього слов`янського складного імені, яке мало в першій частині буквосполучення Лел або Лель. Мабуть від того виникла назва Лелех, а згодом Лелехівка. Вперше село згадується в документі від 1553 року.
Місцева церква Успення Богородиці в 1811 році стояла під гонтом і була вже зовсім трухлявою. Будівля вартувала всього 37,5 зр ( зр- (золотий ринський)- грошова одиниця в Галичині у 1772-1896рр. - прим.Авт.). Дзвінниця теж падала і була оцінена на 8 зр. У 1832 році в селі мешкали тільки 168 українців, а в 1903 році - 350 українців. До 1939р. покровителем храму був Адальберт граф Голуховський, місцевий землевласник. Дерев`яна церква стоїть на підвищенні західної околиці села. Під час ремонту пофарбована у колір сонця ( на щастя зруб підопасання залишили оригінальним ), перекрита новою бляхою, доріжки вимощені бруківкою. Одним словом - зробили порядок. Церква одноверха, хрестоподібна у плані, розміром 14,3 х 11,3 м., з добудовами по обидві сторони вівтаря, оточена широким піддашшям. По- ураїнськи виглядають блакитного кольору віконечка на жовтому тлі стін. Дзвінниця має розмір 3,2 х 3,2 м. У сонячний день, якщо бути уважним, можна помітити, що головна вісь церкви має незвичайний напрям з північного-сходу на південний-захід. А ще навколо храму немає дерев і цвинтара, що дуже полегшує сприйняття і фотофіксацію святині. Загалом дерев`яна церква запам`ятовується, звичайно, яскравим кольором, проте з навколишніми краєвидами конкурувати не зможе.