Мешканці селища Івано-Франкове Яворівського району йдуть по воду через міжнародну трасу Львів–Краківець

 

Ця загадкова істота Чупакабра

Одного разу їхав в маршрутці. І знаєте як у маршрутках, автобусах, трамваях - всі все чують про що говорять. Люди говорили про неї. Я зразу не запам'ятав її назву, але згодом все-таки вивчив ЧУПАКАБРА. Спочатку я не звернув уваги на ті розмови, хіба почув одним вухом, що тварина з дивною назвою висмоктує у кролів кров і складає вбитих рівними рядами. Йшовши додому зустрів знайомого. Той також мені почав говорити про чупакабру. Телебачення гудить. У всіх новинах згадується про ЧУПАКАБРУ. То що ж це таке? Звідки воно? Чи насправді воно існує?  

 

...Від селища, перша згадка про яке на поч. XV ст., до Польщі всього кілометр, до міжнародного митного автопереходу Краковець - Корчова декілька кілометрів. У Краковці я був ще весною, побачив на власні очі церкву, яка раніше була дерев`яною. Спочатку вирішив не показувати її, але будівля за конструкцією з дерева, тому все ж додаю її до списку Яворівського району. Церква стоїть на південь від центру селища, на березі чудового краковецького озера. Найраніше відома дерев`яна церква в колишньому містечку з 1706 року згоріла у пожежі 1801 року. На її місці у 1813 році поставили іншу церкву з матеріалу розібраного дерев`яного костелу, що стояв пусткою. Фундаторкою будівництва була Анна Льотаринзька. В кінці XIX ст. добудовано мурований бабинець. В церкві зберігався старовинний іконостас з невідомого василиянського монастиря та два образи артиста-маляра Лісневича з Краковця. Проект нової мурованої церкви архітектора Євгена Нагірного з 1938 року залишився нереалізованим. Будівля церкви тридільна, до невеликого вівтаря прибудована ризниця, стіни нави мають піддашшя, з півдня існує боковий вхід. Нава накрита двосхилим дахом, гребінь якого завершує невеликий восьмерик з банею. На даху бабинця, який має входи з півдня і заходу, влаштована маленька вежа з маківкою. Зовнішні стіни нави та вівтаря потинькували, очевидно, ще на початку 1990-х рр. Про церкву св. Миколи у Краковці розповідати не зовсім цікаво - через її зовнішній вигляд.

 

Лелехівка - це відпочинок для душі та тіла ( хто тут був - підтвердить). Село розташоване серед лісистих пагорбів Розточчя, на березі р.Верещиця. Навколо божественні краєвиди, тиша і чисте повітря. Недарма на початку XXст. через Лелехівку ходили т.зв. туристичні потяги, які возили сюди відпочиваючих зі Львова. Зрозуміло, що серед такої краси є пам`ятка природи - комплекс мальовничих скель серед лісонасаджень в околицях с. Лелехівка, а ще вздовж
р.Верещиця знаходиться стежка Івана Франка, при якій стоять скульптурні композиції виконані майстрами училища художньої різьби по дереву. Назва села Лелехівка виникла від давнього слов`янського складного імені, яке мало в першій частині буквосполучення Лел або Лель. Мабуть від того виникла назва Лелех, а згодом Лелехівка. Вперше село згадується в документі від 1553 року.
Місцева церква Успення Богородиці в 1811 році стояла під гонтом і була вже зовсім трухлявою. Будівля вартувала всього 37,5 зр ( зр- (золотий ринський)- грошова одиниця в Галичині у 1772-1896рр. - прим.Авт.). Дзвінниця теж падала і була оцінена на 8 зр. У 1832 році в селі мешкали тільки 168 українців, а в 1903 році - 350 українців. До 1939р. покровителем храму був Адальберт граф Голуховський, місцевий землевласник. Дерев`яна церква стоїть на підвищенні західної околиці села. Під час ремонту пофарбована у колір сонця ( на щастя зруб підопасання залишили оригінальним ), перекрита новою бляхою, доріжки вимощені бруківкою. Одним словом - зробили порядок. Церква одноверха, хрестоподібна у плані, розміром 14,3 х 11,3 м., з добудовами по обидві сторони вівтаря, оточена широким піддашшям. По- ураїнськи виглядають блакитного кольору віконечка на жовтому тлі стін. Дзвінниця має розмір 3,2 х 3,2 м. У сонячний день, якщо бути уважним, можна помітити, що головна вісь церкви має незвичайний напрям з північного-сходу на південний-захід. А ще навколо храму немає дерев і цвинтара, що дуже полегшує сприйняття і фотофіксацію святині. Загалом дерев`яна церква запам`ятовується, звичайно, яскравим кольором, проте з навколишніми краєвидами конкурувати не зможе.


 

Невелике прикордонне село на північний-захід від м.Яворів, за три кілометри від с.Дрогомишль. Власне від Дрогомишля довелося йти пішки через ліс до Липовця, щоб не чекати на маршрутку. Дорога при в`їзді у село схожа на алею - праворуч і ліворуч ростуть старі дерева. Державний кордон проходить менше ніж за кілометр від Липовця, тому будьте готові до зустрічі з прикордонним нарядом. Дерев`яну церкву шукати не потрібно - вона стоїть у центрі населеного пункту. Здалеку її світлі стіни схожі на покриття пластиковою вагонкою. На щастя, це тільки обман. З історії відомо, що перша церква у селі була збудована у 1636 році. У 1883 році освячено наріжний камінь під нову будівлю, яка збудована стараннями священника Івана Отта майстрами, ймовірно тими ж і за тим проектом, що й церкви в недалеких с.Коханівка та с.Свидниця і освячена наступного року, як свідчить зроблений у 1996 році напис на західній стіні бабинця справа від дверей ( напис повторили зі старого, який скрили під час ремонту ): "Сей храм основан 19 квітня 1883 р. Посвящен 15 серпня 1884 р. за бс о. ї. Зіять Отто". До другої світової війни церква у Липовці, як і 14 парафіяльних та 5 філійних церков належала до Любачівського деканату. Після війни в Україні залишилась тільки одна парафіяльна святиня. Тризрубна одноверха будівля стоїть на рівній ділянці оточена декоративною залізобетонною огорожею. До гранчастого вівтаря з півночі та півдня прибудовані ризниці, до бабинця із заходу - присінок. Стіни бабинця і нави мають піддашшя. Вікна у наві незвично великі. Вище них, на широкий карниз спирається в основі чотирисхилий дах з якого виходить невисока баня з ліхтарем і маківкою. Стіни церкви ( окрім присінку ) шальовані фарбованими дошками "під ялинку". На південний-захід від храму стоїть дерев`яна двоярусна дзвінниця стовпової конструкції, збудована у 1929 році майстром Бохором з с.Вислобоки ( за словами мешканців села ). Стіни дзвінниці покриті аналогічно, як святині. Я б не сказав, що церква у Липовці дуже цікава зовні, але щось у ній є такого, що цей силует можна запам`ятати.

 

 

За три кілометри від м. Яворів у напрямку Нагачева, в долині, знаходиться меленьке село Лісок. Назва не випадкова - на захід від населеного пункту справді є ліс. Раніше воно було присілком сусідньої Черниляви. Якщо їхати маршруткою в сторону Грушева, то праворуч можна побачити верх лісоцької дерев`яної церкви, яка стоїть на початку села, за кілометр від асфальтованої дороги. Відомо, в Ліску в період з 1633 по 1695 рр. існував василиянський монастир Прсв. Трійці. У 1633 році монастир отримав землі від Шистовського, підтверджені королем Владиславом IV в тому ж році і Яном Казимиром у 1649 році. Через сім років козаки Богдана Хмельницького спустошили його. Чернечу обитель знову відбудували з наказу Яна Собєського, в той час старости яворівського. У 1695 році священник Ярмолович зі Старого Яжова надав монастиреві частину лісу Глубічок, де постав його філіал. За ігумена Гаврила Арламовського у 1757 році вибудовано нову дерев`яну церкву і монастирські приміщення. У 1795 році монастир ліквідували. Через 77 років на його місці поставили існуючу сьогодні дерев`яну церкву-каплицю, яка після війни з 1955 по 1989 рр. стояла зачиненою. Тризрубна одноверха будівля стоїть у західній частині великого церковного подвір`я. До вівтарної частини зі сходу та півдня прибудовані додаткові приміщення, а перед бабинцем зробили велике накриття. Сучасні прибудови, як і стіни під піддашшям покрили пластиковою вагонкою, інші поверхні ще покриті деревом. Восьмерик нави завершує низька баня з ліхтарем і маківкою. Крім самої церкви, на захід від неї розташовані: мурована каплиця, фігура Пр. Богородиці на підвищенні з каміння і дерев`яна каплиця над джерелом з цілющою водою. Мешканка села, яку я зустрів на подвір`ї, сказала, що десь на поч. XX ст. над криницею було об`явлення Діви Марії. Сюди поспішили багато людей, деякі оздоровлювалися, що спричиняло ще більший ажіотаж. Була збудована каплиця, біля якої періодично відбуваються відпусти. В сучасній мурованій каплиці знаходиться гордість місцевих парафіян - різьблена з суцільного дерева в натуральну величину фігура Ісуса Христа. За словами вище згаданої жінки, цей шедевр виконаний з точністю до зморшки (!) зробив майстер з сусідньої Черниляви. На жаль, через брак часу, я не мав можливості йти до власника ключа від цієї каплиці. Після 2000-го року по обидвох сторонах церковного подвір`я збудували чотирнадцять мурованих капличок з образами в них, що символізують Хресну Дорогу. Загалом церква нічим не зацікавила (забагато добудов), а ось подивитися на віртуозно різьблену фігуру Христа було б цікаво.

 

Любині розташовані на південний-схід від прикордонного Краковця, за 4 км. від траси. Дерев`яна церква стоїть за потоком, метрів сто п`ятдесят від сільської вулиці, на якій важливо не пропустити малопомітний поворот праворуч. Найперша письмова згадка про місцевий храм датована 1515 роком. Парафія отримала ерекційний акт від польського короля Михайла Корибута Вишневецького у 1671 році. Ймовірно, десь в цей час і була збудована існуюча дерев`яна церква. Як свідчить "специфікація" 1805 року, церква в цей час " для давності своєї руїні підпадає і така мала, що й пів люду не помістить". У 1816 році коштом дідича Йосифа де Скарбка Боровського храм і дзвінниця відновлені і наново освячені того ж року. У 1932 році сільська громада задумала збудувати нову святиню і замовила проект в перемиського архітекта Н. Цітрова. Але його проект дерев`яної п`ятиверхої церкви не був затверджений, а у 1934 році проект реставрації і добудови існуючої церкви виконав львівський архітект Євген Нагірний, за яким і проведено перебудову у 1934 р. - додано укорочені бокові рамена. Будівля хрестова у плані, з розширеним вівтарем, до якого прибудовані ризниці, традиційно оточена піддашшям. Головний вхід накриває портик на дерев`яних стовпах. При південній стіні бічної прибудови нави поставили фігуру Пр. Богорордиці. Церква має один шоломоподібний верх завершений прозорим ліхтарем з маківкою. На усіх чотирьох фронтонах буділі можна побачити оригінальні деталі - хрест усередині сонячної корони (на стіні вівтаря хрест підкреслено більший). На початку 1990-х рр. дерев`яна триярусна оборонного типу дзвінниця, яка стоїть у південно-східному куті церковного подвір`я, була надбрамною. Пізніше, дерева, які росли біля неї зрізали і зробили вхід збоку від дзвінниці. Також не можливо не зауважити дві великі скульптури на подвір`ї храму. Композиція показує хрещення Ісуса Христа св. Іваном Хрестителем. Якісна і гарна робота. Загалом церква в Любинях сприймається позитивно, можливо, завдяки невеликій висоті, класичним пропорціям і контрасному пофарбуванню стін.