Пенсіонери ходять по воду через міжнародну трасу

Мешканці селища Івано-Франкове Яворівського району йдуть по воду через міжнародну трасу Львів–Краківець (фото: Ігор ХОМИЧ)

”О, знов ті старухи з пустими відрами дорогу перейшли. Тепер точно не пощастить — назад вхолосту поїду”, — нарікає водій маршрутки Львів–Яворів. Пасажири дивляться у вікно.

Троє жінок похилого віку та дід переходять міжнародну трасу Львів–Краківець у селищі Івано-Франкове Яворівського району.

— Ой, дитинко, та ми так щодня мучимося, — зітхає 73-річна Марія Стефанко. — Траса така загружена, що неможливо перейти. Буває, по 15–20 хвилин стоїмо.

Жінка живе на вул. Яворівській у двоквартирному будинку для самотніх пенсіонерів. Поряд із її помешканням два таких будинки. Ці будівлі єдині в околиці не мають централізованого водопостачання. Пенсіонери набирають воду з колонки, розташованої через дорогу.

— Селищний голова перед виборами нам руки цілував, мамочками називав, обіцяв, що воду зробить. А тепер навіть не дивиться в наш бік, — говорить Софія Кордюк, 77 років. — Багаті сусіди провели собі воду давно. Про нас ніхто не подбав. А тепер вони не дозволяють рити свої городи, щоб провести трубу до нас.

У хаті Софії Кордюк увесь посуд зайнятий водою: каструлі, виварка, великі миски.

— По воду стараємося іти після обіду, десь о четвертій — тоді менше машин. Отак собі нанесемо на наступний день, економимо. Мені особливо важко, бо сестра — каліка, треба постійно прати.

До Марії Кульматицької раз на тиждень приїздить донька Надя з Новояворівська, щоб наносити води на тиждень.

— Сама боюся ходити по воду, — каже жінка. — Біля церкви рік тому двох людей збило.

Селищний голова Володимир Литвінов пояснює, що на 2008 рік районним бюджетом передбачено 50 тис. грн для поточного ремонту водопроводів селища. Та гроші не надійшли. Немає й обіцяних урядом коштів на будівництво об’їзної дороги.

— Щодо проблеми пенсіонерів, то це питання людської совісті, — говорить голова. — Їхня сусідка Станіслава Барандій не дозволяє прокопати город. Вона вимагає надати їй за це земельну ділянку під будівництво. Та ми вже й до священика зверталися, щоб якось вплинув на жінку. А через трасу водопровід провести неможливо, бо це ж треба надовго увесь транспорт зупинити.

Голова пообіцяв: щойно вийде з відпустки селищний архітектор, у сільраді візьмуться до розробки документів про надання земельної ділянки Станіславі Барандій.