| Маленький забутий людь ми хутір серед "місячного ландшафту" Яворівського сірчаного кар`єру. Це по селення дивним чином не виселили, коли у 1960-х рр. тут розробляли кар`єр. Можливо тому, що біля ху тора, де стоїть дерев`яна церковця, не раз з`являла ся ікона Пр. Богородиці, яка немов захистила посе лення від знищення. Сьо годні назва "Ліс" вже не актуальна, а ось місцеві називають свій хутір по старому -Криничка. Ціка во, що тут написали ніби у Криничці немає жодного мешканця. Це не так. Коли я довірившись карті заблу кав у цій безлюдній і не приємній місцевості, то знайшовши врешті дорогу, біля неї зустрів старшу жінку, яка поралася на городі. Так що життя тут не померло. Саме ця жінка показала дорогу до церковці і шлях до траси Львів -Краковець. До речі, вшановуючи братів мучеників Макавейських, які походять з Кринички, 2007 року в середині серпня сюди відбулася 9-та проща католицької Традиції ( т.зв. Традиційної греко-католицької церкви, яку очолює скандально відомий о.Василь Ковпак ). Дерев`яна двозрубна хатнього типу церковця стоїть на схід від хутора. Гребені даху вівтаря і нави вінчають невеликі маківки. Судячи з деталей, розбудована з давнішої каплиці, збудованої у кінці XVIIIст. В іконостасі збереглися ікони кін. XVIIIст. Відновлювали церкву у 1890р. Закрита по другій світовій війні, адже більшість мешканців виселили. Вище згадана жінка переконана, що зруйнувати святиню радянській владі не дозволив захист цього місця Пр.Богородицею. А місце тут справді якесь не звичайне. Коли після не легкої дороги я попив чистої (а навколо сірчаний кар`єр!) води з джерела, над яким збудована капличка і посидів трохи на лавці, слухаючи навколишню тишу, то настало душевне і фізичне полегшення. Та й вигляд надзвичайно милої і приємної церковці зеленого кольору справді заспокоює. Взагалі, хочеться поїхати до цього місця ще раз. А можливо і не раз...
|
0