Містечко Янів (з 1945 року селище Івано-Франкове) зі своїм розташуванням мало б стати рекреаційною та туристичною територією не лише для спраглого чистої води та свіжого повітря Львова, а й для всієї Центральної Європи. Каскад мальовничих ставів, оточений лагідними пагорбами, порослими лісами ще у ХІХ столітті надихав поетів на порівняння цих околиць зі Швейцарією. Були, щоправда, спроби влаштовувати тут відпочинкові вілли та пансіонати, озерні пляжі та купальні, однак донині від цього залишились лише спогади. Хоча в околицях від радянських часів залишилось ще кілька несплюндрованих баз відпочинку. У деяких знайшлись нові господарі, але Янівська земля все ще чекає...

Містечко Янів заснував 1611 року з дозволу короля Зиґмунта ІІІ Вази львівський підкоморій Ян Свошовський. Дідич був спочатку православним, навіть виступав проти унії, однак з часом став латинником, відписав домініканцям своє село Бірки і збудував у Янові костел. Тоді ж Янів отримав маґдебурзьке право та привілей на два базарні дні на тиждень та два щорічні ярмарки. Місто, окрім торгівлі та ремесел, утримувалось також з рибальства, довколишніх лісів та рідкісних рослин, з яких виробляли природний барвник -- червець.

У 1895 році до Янова проклали залізницю, а на початку ХХ сторіччя містечко налічувало 2,6 тисячі мешканців, з них 27% греко-католиків, 28% латинників та 43% жидів. Зараз в Івано-Франковому мешкає 5,8 тисячі осіб. Над невисокими будин ... Читати далі »