9 травня - День Перемоги!!!

  День Перемоги — свято перемоги радянського народу над фашистською Німеччиною у Другій світовій війні 1941 — 1945 років. Початково відзначалося у СРСР і країнах Варшавського договору. Після розвалу СРСР відзначається в Україні, Росії , Білорусії, Казахстані та низці інших країн колишнього соціалістичного табору.

 Пізно увечері 8 травня 1945-го року у передмісті Берліна акт про повну і беззастережну капітуляцію Німеччини підписав генерал-фельдмаршал Кейтель, пізніше повішений за вироком міжнародного трибуналу. На той момент Гітлер уже покінчив життя самогубством, деякі нацистські ватажки, зокрема, Гіммлер, тікали на захід, щоб здатися в полон англо-американським військам. У Радянському Союзі на мить підписання вже настало 9 травня, тому в СРСР святкування Дня Перемоги було встановлено саме 9-го числа.

 У квітні 1945 радянські війська впритул підійшли до кордонів Берліна.

Німецькі війська займали оборону уздовж західних берегів рік Одер й Нейсе. На підступах до Берліна й у самому місті було зосереджене угруповання військ, що мало у своєму складі 62 дивізії (у тому числі 48 піхотних, 4 танкові й 10 моторизованих), 37 окремих піхотних полків і близько 100 окремих піхотних батальйонів, а також значну кількість артилерійських частин і підрозділів. Це угруповання нараховувало біля мільйона чоловік, 1500 танків, 10400 артилерійських систем і мінометів, 3300 бойових літаків.

Сам Берлін також був перетворений у найсильніший укріплений район і підготовлений до ведення вуличних боїв. Навколо Берліна було створено три оборонних кільця, усередині міста споруджено більше 400 залізобетонних довгострокових вогневих точок з гарнізонами до тисячі чоловік. Сам берлінський гарнізон нараховував у своєму складі близько 200 тисяч чоловік.

Радянські війська до початку операції нараховували 149 стрілецьких й 12 кавалерійських дивізій, 13 танкових й 7 механізованих корпусів, 15 окремих танкових і самохідних бригад, загальною чисельністю більше 1900000 чоловік. В операції брали участь 1-а й 2-а армія війська Польського, що нараховували 10 піхотних й 1 танкову дивізію, а також 1 окрему кавалерійську бригаду, загальною чисельністю 155 900 чоловік.

 1 травня о 3-й годині 50 хвилин на командний пункт 8-й гвардійської армії був доставлений начальник генерального штабу сухопутних сил (Вермахту) генерал піхоти Кребс, що заявив, що він уповноважений вести переговори про перемир'я. Однак Й.Сталін розпорядився не вести переговорів, крім як про беззастережну капітуляції. Німецькому командуванню був поставлений ультиматум: якщо до 10-ї годині не буде дана згода на беззастережну капітуляцію, радянськими військами буде нанесений нищівний удар. Не одержавши відповіді, радянські війська о 10-й годині 40 хвилин відкрили ураганний вогонь по залишкам оборони в центрі Берліна. До 18-ї години стало відомо, що вимоги про капітуляції були відхилені. Після цього почався останній штурм центральної частини міста, де перебувала Імперська канцелярія. Всю ніч, з 1 на 2 травня, тривали бої за канцелярію. До ранку всі приміщення були зайняті радянськими солдатами. 

 Уночі 2 травня о 1-й годині 50 хвилин по радіо було прийнято наступне повідомлення: «Висилаємо своїх парламентерів на міст Бісмарк-штрассе. Припиняємо воєнні дії». Пізніше заступник міністра пропаганди доктор Фриче звернувся до радянського командування із проханням про дозвіл виступити по радіо зі зверненням до німецьких військ берлінського гарнізону про припинення опору. До 15-ї години залишки берлінського гарнізону (більше 134 тисяч чоловік) здалися в полон.

7 травня о 2:41 ночі в Реймсі, був підписаний акт про беззастережну капітуляцію Німеччини. Від імені союзників акт про капітуляцію підписали: генерал Волтер Беделл Сміт, генерал І. Суслопаров (як свідок) за СРСР і генерал Франсуа Севез за Францію. Від Німеччини його підписали адмірал Фридебург і генерал Йодль.

8 травня о 22:43 за центральноєвропейським часом (9 травня о 0:43 за московським часом) генерал-фельдмаршал Вільгельм Кейтель, а також представники німецьких ВМС, що мали відповідні повноваження від Деніца, підписали Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини, що ознаменувало закінчення Великої Вітчизняної війни.

За узгодженням між урядами СРСР, США й Великобританії була досягнута домовленість уважати процедуру в Реймсі попередньою. Проте, у західній історіографії підписання капітуляції німецьких збройних сил, як правило, зв'язується із процедурою в Реймсі, а підписання акту про капітуляцію в Берліні йменується його «ратифікацією».

Прийнявши капітуляцію, Радянський Союз не підписав мир з Німеччиною, тобто залишився з Німеччиною в стані війни. Війна з Німеччиною була закінчена 21 січня 1955 г. прийняттям Президією Верховної Ради СРСР відповідного рішення. Проте, під властиво Великою Вітчизняною війною розуміють лише частину війни з Німеччиною до 8 травня 1945 р. включно.

                                                                                                                        В Україні

   В Радянському Союзі (і, відповідно, на теренах Української РСР) День Перемоги був оголошеним неробочим днем Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 квітня 1965 року як «Свято Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

В 1991 році до статті 73 Кодексу законів про працю Української РСР були внесені зміни і в переліку святкових днів 9 травня було зазначено як «День Перемоги».. Пізніше в цю статтю вносилися зміни у 1999, 1996 та 2000 роках, однак ці зміни не стосувалися Дня Перемоги.

Відповідно до опитування, що було проведено 2007 р. Центром політичних і економічних досліджень імені Олександра Разумкова, 72,5 % громадян України вважають День Перемоги великим святом, 21,8 % опитаних вважають цей день звичайним святом і 4,8 % — не вважають День Перемоги святом. Найбільшим святом цей день є для людей від 60 років (82 %), у віковій групі 18—29 років День Перемоги справді великим святом вважають 59,2 % опитаних.

Серед регіонів України виділяється Західний регіон, де День Перемоги великим святом вважають 43,3 % опитаних, а майже кожний п'ятий (19,3 %) не вважає цей день святом.

69,8 % опитаних схильні називати війну проти нацизму Велика Вітчизняна війна і 23,3 % — Другою світовою. Інші відповіді дали 3,2 % респондентів, інші — вагалися з відповіддю. В порівнянні з квітнем 2003 року, майже на 8 % зросла чисельність тих, хто погоджується з назвою «Велика Вітчизняна війна» і на 3,6 % скоротилося число прихильників назви «Друга світова війна»