Директор історико-етнографічного музею ”Яворівщина” у місті Яворові на Львівщині Мар’яна Гасиджук показує розмальовані деркачі. Їх для виставки привезли із селища Івано-Франкове (фото: Ігор ХОМИЧ)

”Це не іграшка, це забавка, від слів забавляти, бавити, заспокоювати”, — показує дерев’яний розмальований іграшковий возик майстер Василь Яремин, 52 роки, із селища Івано-Франкове Яворівського району Львівщини.

Чоловік працює в художньо-професійному училищі N14. Тут викладають мистецтво різьби по дереву. В окрему дисципліну виділили виготовлення дерев’яних дитячих забавок. Майстри хочуть відкрити окремий цех. 

1896 року в Яворові була народна забавкарська школа. Тепер іграшки можна побачити лише в музеях. 

— Досі нам замовляли по 20–30 штук для іноземців, виставок у музеях Львова, Канади, Німеччини, Польщі, США. Є люди, які хочуть вкласти гроші, щоб ми виготовляли забавки на продаж. 

Василь Михайлович розкладає на столі розмальованих квітами дерев’яних коників, пташок, колиски. Наголошує, що забавки не ламаються. 

— Ось дивіться, це деркач, або тріскунець, — майстер бере до рук конструкцію із двох дощечок і коліщатка та починає крутити в руках. Річ голосно дерчить. — Колись діти з такими тріскунцями на Великдень на вулицю ходили. 

Деркач здатен заспокоїти вередливу дитину. 

— Одного разу в майстерню прийшла мама з дитиною. Хлопчик плакав, і неможливо було його заспокоїти. Я покрутив деркачем. Дитина одразу звернула увагу: а що це так голосніше від мене шумить? Забув про свій плач.

 
Возик ми робимо без металевих деталей

Кожну іграшку майстри розмальовують акварельними фарбами. Візерунки — яворівські орнаменти. Це квіти і листочки. Кольори — жовтий, зелений, червоний.

— Дерево не агресивне, зберігає тепло дитячих рук, — продовжує Яремин. — У забавку вкладена душа майстра. Він робить кожну забавку вручну, з любов’ю, а не на конвеєрі. І це передається дитині. 

Майстер стверджує, що яворівські забавки екологічно чисті. Він слинить палець і тре по розмальованій пташці. 

— Бачите? Фарба не стирається. А возик ми робимо без металевих деталей. Дерев’яну вісь з осики розмочуємо, вона стискається, і пропихаємо в коліщатко. Потім деталь висихає, і колеса міцно тримаються. Забавки рухаються. 

Для дівчат виготовляють колиски для ляльок, маленькі меблі. Хлопці полюбляють возики з кониками, іграшкові музичні інструменти. 

Василь Яремин бере до рук пташку на коліщатках. Коли вона рухається, лопоче крилами. Крила асиметричні. 

— Як майстер махнув ножем, так і буде, — пояснює. — Не треба вишукувати пропорцій. Дитина сприймає тільки деталі. 

Забавки майстри виготовляють за допомогою ножа і ножа-вісняка. Дерево — сосна, липа, осика. Яремин розповідає, що колись ремесло на Яворівщині приносило великі прибутки. 

— Сьогодні деревина дуже подорожчала. Якщо куб липи колись коштував 200 доларів, то тепер 400. Сосна була по 200 доларів, тепер — 500–750. Але ми із лісниками домовляємося. Скільки нам того дерева треба?

Майстри з Івано-Франкового кажуть, що деркач міг би коштувати приблизно 25 грн, пташка — 50–70, возик із кониками — 130.