| Головна » Статті » Янів (Івано-Франкове) |
Розточчя під чоботом військовиків
| Розточчя під чоботом військовиків За два десятки кілометрів від Львова, у Яворівському районі, розкинулося селище міського типу Івано-Франкове. Засноване серед лісів та озер ще 1611 року українським шляхтичем Яном Свошовським, воно дістало первинну назву Янів. І до сьогодні тут витає дух старовини: храми, середньовічні будинки хвилюють душу туриста. А за часів Австро-Угорської імперії набуло воно ще й популярності курортного містечка. Тут часто відпочивав Іван Франко. Зважаючи на це, після війни радянська влада перейменувала Янів на Івано-Франкове. Увіковічнення в такий спосіб імені великого поета схвально зустріли місцеві жителі. Саме звідси, від Івано-Франкового, пролягає унікальна природна місцина - Розточчя, де поєднуються виднокраї Карпат, Полісся і Поділля. Тут пологі плато чергуються з глибокими долинами річок, дуби й буки легко уживаються з соснами. Виблискує це природне диво численними очима озер та озерець, славиться цілющими травами, а болота переходять у справжнісінькі піщані дюни. Власне, Розточчям і проходить головний європейський вододіл, що розділяє басейни річок двох морів - Чорного і Балтійського. Мабуть, це зумовило велике розмаїття видового складу флори та фауни Розточчя. Тут гармонійно співіснують представники лісових, водних, болотних і лучних екосистем. Серед них - чимало рідкісних видів, занесених до Червоної книги України, Європейського Червоного списку і міжнародних переліків, а також таких, що мають важливе екологічне та господарське значення. Тягнеться Розточчя широким пасмом на кілька сотень кілометрів. Для нього не існує державного кордону, з України воно переходить у сусідню Польщу. Польський уряд одразу після завершення другої світової війни перетворив свою частину Розточчя у біосферний резерват, береже й примножує неоціненні природні багатства під егідою ЮНЕСКО. - Доля ж українського Розточчя, можна сказати, трагічна, - розповідає директор Яворівського національного природного парку Михайло Васильович Біляк. - На території теперішніх Яворівського та Жовківського районів кремлівська влада вирішила розгорнути військовий полігон. Відвела під нього 154 тисячі гектарів. Для цього було виселено людей із 127 сіл. Одних розпорошено по всій Україні, інших - "ворогів народу" - депортовано у Сибір. Села зрівняли з землею, збереглась лише одна старовинна церковка. До проголошення незалежності України вона правила воякам-танкістам та артилеристам за нерухому мішень. Відтак довго довелося воювати з мілітарним монстром, щоб створити тут національний природний парк. І хоча у 1998 році нарешті з'явився відповідний указ президента Леоніда Кучми, а в 2005 році вже Віктор Ющенко своїм указом визначив дальший розвиток природно-заповідної справи в Україні, наш Яворівський національний природний парк почувається пасинком, а не повноцінною заповідною територією. Все впирається в амбіції військовиків. Михайло Біляк очолює заповідник з дня його створення. Еколог, економіст і журналіст, за підтримки відомих учених він доклав чимало зусиль, щоб українське Розточчя на найвищому державному рівні було визнано заповідною територією. - Як і в багатьох справах за правління Кучми, щодо нашого парку зіграла негативну роль половинчастість рішення, - веде далі Михайло Васильович. - Під парк відторгалося від полігона понад 7 тисяч гектарів. Але у постійне користування природоохоронці дістали лише 2,8 тисячі. Решту ніби й включено до заповідної зони, але без вилучення у попереднього землекористувача. Тобто на цій території й далі безроздільно владарюють військові, для них наші потуги щодо рекреації місцини - лише побажання, на які можна не звертати уваги. Крім двох військових лісгоспів - Старицького та Магерівського, - тут "править бал" ще й мисливсько-рибальське армійське товариство. До речі, військовики не поступилися нам жодним озером, яких тут чимало. Навіть на території, котра у постійному віданні парку, на озерах та болотах господарюють військові. Про яку ж повноцінну й ефективну роботу щодо захисту флори і фауни заповідного Розточчя за таких умов можна говорити? Про те, як "хазяйнують" тут військовики, свідчать численні звернення не лише керівництва парку, а й відомих учених-екологів, депутатів облради та керівництва облдержадміністрації до Міністерства оборони, Кабміну, колишнього та нинішнього президентів держави. Узагальнюючи ці волання до "верхів", Михайло Біляк, як і всі його колеги, а також відомі вчені - провідний науковий співробітник Інституту екології Карпат НАН України, професор, доктор біологічних наук С. Стойко, заступник директора з наукової роботи цього ж інституту кандидат біологічних наук О.Марискевич, завідувач кафедри фізичної географії Львівського національного університету, професор, доктор географічних наук А. Мельник та інші - одностайні: військовики все роблять для знищення, а не для захисту й збереження унікального Розточчя. Найстрашніше лихо - суцільні рубки у заповідних лісах. Найболючіше сокира попрацювала позаторік, коли Старицький військовий лісгосп на семи ділянках вирубав заповідний ліс на площі 17,2 гектара. До речі, шість із вирубаних ділянок були включені до переліку угідь перспективного заповідання і належали до найцінніших природних комплексів Розточчя. Заступник директора, головний природознавець національного природного парку Ігор Плесак пояснив: - Уже одна ця вирубка дуже негативно вплинула на збереження рідкісних фітоценозів парку. А ми ж мріємо про його залучення до Міжнародного українсько-польського біосферного резервату "Розточчя"! Після викриття скандальної суцільної вирубки здавалося, начеб військова сокира присмирніла. Але, як підкреслює лісничий, начальник Млинківського природоохоронного науково-дослідного відділення Олег Занік, ненадовго. - Тепер військовики прикривають свої дії по знищенню заповідника високими гуманними фразами: мовляв, вони здійснюють попередню зачистку цієї території від засміченості вибухонебезпечними матеріалами. Та це не що інше, як блеф. Адже ні я, ні підпорядковані мені лісники ніяких вибухівок у заповідних лісах не виявляли. Ще один заяложений аргумент: військові лісництва працюють на потреби армії, їй також потрібна деревина. Але Старицький і Магерівський лісгоспи хоча й підпорядковані військовим деревообробним комбінатам, однак продукцію випускають для цивільних. Виходить, не високодержавними інтересами щодо зміцнення обороноздатності нашої армії переймаються на Яворівському полігоні, а комерційними. Не раз про ці та інші факти природоохоронці повідомляли Міноборони та командування Західного оперативного напрямку, але звідтіля відбуваються відписками. Невже військове відомство вважає себе наддержавним формуванням, котре непідвладне законодавству щодо діяльності Яворівського національного природного парку, який є природоохоронною, рекреаційною, науково-дослідною установою загальнодержавного значення, належить до природозаповідного фонду України й охороняється як національне надбання? Колектив парку докладає надзусиль, щоб унікальне українське Розточчя стало відоме у світі, приваблювало і наших, й іноземних туристів, увійшло до складу створюваного під егідою ЮНЕСКО міжнародного українсько-польського біосферного резервату "Розточчя" як об'єкт національної і Всеєвропейської екологічної мережі. Хто посприяє у цьому? 
| |
| Переглядів: 2161 | | |
| Всього коментарів: 0 | |