"Одноклассники", "Вконтакте", Facebook — це зло". Таке не раз доводилось чути від керівників підприємств. Існує думка, що соціальні мережі — це лише марна трата часу, робочого зокрема. Звісно, не без цього. Але у кожної медалі є дві сторони. Соціальні мережі можуть стати хорошим інструментом для просування як організації, так і окремих проектів. Соцмережі можуть спричинити витік інформації, а можуть — і стати її джерелом. З їх допомогою неважко втратити співробітника, але легше і знайти. Як віднайти золоту середину 

Розуміння того, що будь-що можна повернути на свою користь — одне з головних факторів успішного кар'єрного росту. Мабуть, ні для кого не дивина, що людина, яка просиджує годинами на робочому місці у соцмережах, робить гірше тільки собі.

— У нашій компанії не заборонено співробітникам користуватися соціальними мережами. Можливо, тому, що переважна їх кількість "сидять" там з вигодою для самої компанії, — розповідає керівник столичної компанії, що працює у галузі ІТ-галузі, Іван ДІБРОВ, — В основному їх використовують для пошуку інформації про партнерів, пошуку контактів, відслідковування реклами в мережах, аналіз просування інших проектів в соцмережах.

Він зауважує, що немалу роль у користування Інтернетом на роботі відіграє вибір соцмережі.

— Різні ж мережі впливають на співробітників по різному. Якщо "Одноклассники" — сайт, де 99% користувачів, так би мовити, не є найрозумнішими людьми у світі, то нічого корисного для розвитку людини там отримати і не можна. Така сама ситуація і з "Вконтакте", з тією тільки різницею, що там ще є ігри, які вбивають час людини. Час, який можна провести з більшою користю, — констатує він. — Поки що окремо стоїть Facebook, куди "переїхали" ще не всі, тому середній рівень інтелекту там набагато вищий, ніж у користувачів російських мереж, але така ситуація (принаймні в Україні) довго не втримається: рано чи пізно там будуть усі, із прогнозованими трагічними наслідками...

Іван Дібров вважає, що соціальні мережі потрібно використовувати суто для роботи (просування власних проектів, відслідковування конкурентів).

— Іншими словами — заробляти на учасниках мереж гроші.

Таку думку поділяє і заступник директора "Молодіжного бізнес-інкубатора" Артем ПЛЕСКАЧОВ.
— Соціальні мережі — це місце не лише для спілкування із друзями. І я особисто не поділяю думку, що вони заважають роботі. Мої співробітники користуються соціальними мережами часто для ведення самої роботи. Наприклад, проведення семінару, брифінгу, конференції — багатьох можна запросити через мережі "Вконтакте", "Одноклассники", Facebook тощо. Це віха майбутнього, це технологічний розвиток суспільства. Штат нашої організації обов'язково слідує інтернет-етикету. Тому я впевнений, що поведінка співробітників при спілкуванні в Інтернеті — досить таки задовільна. А на характеристику співробітника це не впливає. До речі, для всіх керівників такі мережі допомагають краще пізнати твого співробітника. Нічого поганого у використанні "соціалок" я не бачу.

Заборонити не можна дозволити
Тим часом у світі чимало компаній (і доволі потужних) навпаки бачать у соцмережах насамперед чимало негативу. Нещодавно доступ до мереж Facebook, Xing, а також до аукціону eBay своїм співробітникам закрило керівництво такої цивілізованої компанії, як Porsche, яка вважає, що розвідувальні служби зарубіжних країн можуть стежити за співробітникам, викладаючи інформацію про роботу компанії в соціальні мережі або на будь-які інші сайти.

Те ж стосується і німецьких компаній. Там побоюються, що соціальні мережі можуть використовувати з метою промислового шпигунства або іншим чином сприяти порушенню безпеки. Такі дані містяться в матеріалі, опублікованому в неділю, 24 жовтня, у німецькому діловому тижневику WirtschaftsWoche. Згідно з результатами дослідження, проведеного фірмою Clearswift, що спеціалізується на безпеці у сфері IT, у 56% компаній в Німеччині вважають, що використання співробітниками соціальних мереж може бути небезпечно. Ще в 30% комерційних організацій не бачать прямої загрози, яка походить від подібних сайтів, проте вважають, що працівники занадто часто відволікаються на інтернет-спілкування і необмежений доступ до соцмереж відбивається на продуктивності праці.

У Чорногорії, наприклад, у 2010 році набрала чинності офіційна заборона для чиновників відвідувати сайти Facebook і YouTube з робочих комп'ютерів. Тепер держслужбовці, які бажають проводити частину робочого часу за переглядом розважальних фото і відео або листуванням з віртуальними приятелями, бачать повідомлення "Відмовлено в доступі" на моніторі.

— Доступ до сайтів "Одноклассники" та "Вконтакте" на нашій фірмі закритий у робочий час. Ними можна користуватися в обід та після роботи, — ділиться досвідом керівник мультимедійної редакції ТзОВ "Галмедіа" Тетяна СОЛНЦЕВА. — Природно, що найбільше журналісти їх використовують у приватних цілях. Але так буває, що за допомогою саме цих мереж шукають коментаторів. Підкидаю їм свої контакти, наприклад — коли когось знаю. Оскільки багато пишемо на будівельну тематику, окрім спеціалістів, шукаємо у соцмережах споживачів. Тому друзі вже не дивуються, коли отримують запитання, що стосуються проблем з паркетом або типу "У тебе підвісна стеля?"… Стали активніше використовувати Facebook у таких цілях.

А ось у прогресивній Латвії, де членам судового корпусу довгий час було заборонено не тільки відвідувати соціальні мережі на роботі, а й реєструватися на таких сайтах у принципі, Комісія з судової етики зробила прогресивний крок вперед. Контролюючий орган визнав, що судді мають право спілкуватися на подібних сайтах, якщо подібний вид комунікації не знижує рівень поваги до суду, а також не дає підстав сумніватися в незалежності й об'єктивності судді при виконанні ним своїх обов'язків. Також суддям порадили ухилятися від випадкових запрошень про дружбу в Інтернеті. У тому ж випадку, якщо подібна дружба має особистий характер, то обмежувати суддів ніхто не зможе. Тобто суддів прирівняли у вільний від робочого часу в правах з усіма іншими смертними.

Перевірка — "не тортури"
— Психологія людини, що користується соціальними мережами, може бути найрізноманітнішою, — вважає менеджер по роботі з клієнтами відділу онлайн просування компанії УКРНЕТ Юлія МУСІЄНКО. — Людина може реєструватися під різними ніками і спілкуватися одночасно у різних цілях. Можна мати свою особисту сторінку для спілкування з друзями, і в той же час створити сторінку, де ти говориш від імені співробітника певної компанії.

Таких співробітників насправді просто треба правильно мотивувати. А ще краще — відразу підібрати необхідну та розуміючу людину. Нині все більшою популярністю серед роботодавців користується відстеження акаунтів співробітників у соціальних мережах і блогах, повідомляє Fast Company. Як повідомляє джерело, роботодавців усе більше цікавлять особисті дані претендентів, розміщені в Facebook, Twitter і YouTube. Такі фактори, як відсутність компрометуючих фотографій, нецензурних коментарів і демонстрації прихильності до поганих звичок можуть стати одним з вирішальних факторів при прийнятті на роботу нарівні з даними резюме та результатами співбесіди.

Згідно з результатами минулорічного дослідження, проведеного компанією Proofpoint Inc, в організаціях чисельністю понад 1000 осіб 8% звільнень припадає на тих, кого запідозрили у некоректній поведінці на соціальних мережах. Зростання цього показника очевидне — роком раніше він становив лише 4%. Тобто очевидним стає те, що можна обійтися без заборон, без відключень доступу до певних сайтів тощо.

Сьогодні на ринку надання послуг навіть з'явилися організації, що надають для роботодавців дані про їх співробітників в соціальних мережах. Однією з таких компаній є Social Intelligence Corp. Компанія пропонує послуги детальної перевірки облікових записів претендентів на посаду та моніторингу активності співробітників корпорації.

— У різних співробітників по-різному: менеджери по роботі з клієнтами можуть писати і спілкуватися з масою народу, це непогано, а навпаки — корисно, комунікабельність — головний показник якості такого робітника, але все має свою міру — робота все ж таки на першому місці. Для творчих людей головне — спілкуватися зі своїми колегами: обмін професійними новинами, перегляд чужих робіт, але і тут головне — робота, — стверджує експерт Іван Дібров.

Лише дивлячись на те, як людина пише, можна визначити її рівень освіченості та грамотності, додає Артем Плескачов.

— Особисто я декілька разів визначав у соцмережах, чим людина цікавиться, які її захоплення в житті, — і ніколи це не псувало імідж людини. Недоліки характеру — мабуть, це блюзнірство, лицемірство, прихована ворожість. Але ще раз підкреслюю: слава Богу, що в своїх співробітниках цих рис не спостерігав. Адже під час співбесіди людину намагаєшся проаналізувати та пізнати якомога краще і глибше.

P.S. Як бачимо, у всьому світі ще не визначилися, позитивно чи негативно використовувати соціальні мережі на робочому місці. У будь-якому разі практика показує, що будь-яка заборона у таких речах ніколи користі не давала. Навпаки — викликає лише обурення в результаті зниження ефективності роботи працівника. Перш ніж приймати рішення "проти чи за” соціальних мереж, спробуйте провести експеримент. Дозвольте співробітникам компанії тиждень користуватися соціальними мережами, але за умови, що вони стануть і "робочим інструментом” працівника. Потім проведіть елементарний аналіз: чи справді працівник хоч раз використав соцмережі для потреби роботодавця, так би мовити, а не тільки для особистих цілей. А тоді приймете необхідне й об'єктивне рішення.