Янів і околиці

Янів (тепер Івано-Франкове), містечко у Розточчі населенням 5 тис. осіб. Воно мальовничо розкинулося на березі великого Янівського озера у долині Верещиці, у котловині поміж лісистих пагорбів. Зі Львова сюди провадить зручна траса, що закінчується прикордонним переходом у Краківці. Колись тут була залізниця, але кілька років тому пасажирський рух ліквідували, а колії частково розібрали.

Янів був закладений у 1611 році одразу як місто з привілеями польського короля Зиґмунта Вази, котрі він видав писарю львівської землі Янові Свошовскому. Від його імені і походить назва містечка. Нове місто оточили валами з двома брамами, а у 1614 році Свошовскі заклав тут католицьку парафію. Двічі – у 1648 і 1655 рр. містечко спустошили козаки Хмельницького, а у 1673 році тут збиралося військо тоді ще гетьмана Яна Собєского, аби згодом вирушити на Хотин. Уже будучи королем, Ян Собєскі любив бувати у Янові і полювати в довколишніх лісах. З такою ж охотою він поселяв у місті турецьких і татарських в’язнів. Нових руйнацій містечко зазнало на початку XVIII ст. під час Північної війни. Останнім Янівським старостою був генерал Анджей Мокроновскі, який після поділу Польщі став пожиттєвим власником місцевого маєтку. Після його смерти у 1784 році маєтність перейшла до австрійської влади.

У 1868 році янівським маєтком володіла спілка Simundt i Kirchmajer, у якої його відкупив намісник Галичини граф Аґенор Ґолуховскі. Наступник власником був його син, міністр закордонних справ Австро-Угорщини Аґенор Марія Ґолуховскі. Наприкінці ХІХ ст., з огляду на чудове розташування і багату рослинність, яку вивчали львівські науковці, Янів став відпочинковим місцем для багатьох львів’ян, особливо після 1895 року, коли сюди дотягнули залізничну колію зі Львова.

Під час українсько-польської війни 1918 року Янів був місцем запеклих сутичок. У міжвоєнний період Янівський курорт відродився і розбудувався.

12-22 вересня 1939 року під Яновом польські загони вели бої з німецькою армією.

Після ІІ Світової війни про Янівський курорт забули і він перетворилося на звичайне провінційне містечко. Натомість учені і далі цікавилися багатою тутешньою рослинністю і заснували заповідник Розточчя, який з 1998 року є Яворівським національним парком.

Осердям Янова колись був великий квадратний ринок, який тепер частково забудований. Просторовий уклад міста достосований до горбистих околиць довкола нього.

Найбільше у Янові приваблює його мальовниче розташування посеред лісистих пагорбів, на березі Янівського ставу, що утворився від загати річки Верещиця. Характерною рисою краєвиду є Королівська гора (302 м), що виситься над ставом і яку називають ще Королівський ніс. Назва нагадує про часи Яна Собєского, який під час полювань любив відпочивати на цьому місці. Зараз це улюблене місце для прогулянок.

Найбільш цінною пам’яткою містечка є бароковий костьол Св. Трійці, збудований у 1741-1755 рр. на місці старшого, дерев’яного храму. У 1990 році храм повернули вірним і відремонтували. Своїм видом він нагадує костьоли, збудовані за проєктами архітектора Бернарда Меретина, які, напевне, служили для нього взірцем. Нави і пресвітерій костьолу накривають склепіння, оздоблені поліхромією львівського майстра Мацєя Міллєра, виконані у 1774 році. Вони не дуже вдало поновлені на початку ХХ ст. У костьолі є крипта, де поховано княжна Констанція з Чарторийських Понятовска, матір короля Станіслава Авґуста, що померла у поближніх Мальчицях. Її кам’яна епітафія розміщена на стіні костьолу.

Колись у костьолі був оточений культом образ Матері Божої Янівської, який, за переказами, було знайдено у козацькому таборі війська Богдана Хмельницького. Образ подарували Янівському костьолу, де він уславився чудами і ласками. У 1774 році на кошти Потоцьких образ було оздоблено срібними короною і шатами. У 1945 році тодішній пробощ забрав образ до Польщі і відтоді він зберігається у костьолі у Проховіцах, що у Нижній Сілезії. Там же осіла і частина довоєнних мешканців Янова. У Янівському ж костьолі зараз перебуває копія образу.

Ще варто згадати про одну історичну цікавинку. У 1779 році на костельному цвинтарі, що існував з 1784 року, за згодою церковних і світських влад розкопали могили у пошуках вампірів. Двом трупам, яки підозрювали у тому, що вони після смерти лякають мешканців Янова, відрубали голови, після чого ті несамовиті жахи закінчилися.

При виїзді з Янова є старий, добре збережений польський цвинтар з надгробками ХІХ і початку ХХ століть. Частину їх виконали відомі львівські різьбярі. З протилежного боку містечка, при дорозі на Львів, є знищений цвинтар часів І Світової війни, де поховані солдати, що загинули у 1914-1915 рр.

Гідна уваги і місцина за 3 км на північний захід від Янова – село Лелехівка над Верещицею, при старій залізничній колії зі Львова до Яворова (той відтинок дороги розібрали одразу після ІІ Світової війни).

На узвишші за селом, поруч з невеликим цвинтарем з часів І Світової війни, є братська могила польських військових з 11 Карпатської дивізії піхоти полковника Броніслава Пругара-Кетлінґа, котрі загинули 17 вересня 1939 року. На могилі стоїть дерев’яний хрест з написами польською і українською мовами.

17 вересня польські частини, що намагалися прийти на допомогу до обложеного Львова, прорвали під Лелехівкою німецький фронт. Водночас під лісництвом Три копці, що за 4 км на північний захід, при дорозі до Верещиці, ІІ батальйон 53 піхотного полку під командуванням майора Станіслава Млинского потрапив у оточення і був цілковито розбитий. Більшість солдат і офіцерів загинула. Однак, їхня жертва не була марною, бо вони стягнули на себе німецькі частини, і тим самим уможливили успіх під Лелехівкою. На місті неіснуючого тепер лісництва у 1992 році з ініціативи польської сторони поставили символічну могилу з таблицею і хрестом.