| Головна » Статті » Янів (Івано-Франкове) |
| Читальня "Просвіти" в Янові В 1868 році жменька української свідомої інтелігенції заснувала у Львові товариство "Просвіта", яке ставило своєю метою організацію читалень з метою підвищення рівня національної та культурної свідомості нашого народу. З плином часу організація поширилася по всій Галичині. Ініціатором заснування читальні товариства "Просвіта" в Янові був секретар суду Роман Дмоховський. В жовтні 1902 року статут читальні підписали о.Микола Стрільбицький, Петро Солук, Михайло Червінський, Йосип Кучма, Петро Когут, Дмитро Юськів, Іван Тиндик, Андрій Тузяк, Іван Бурмеха, Павло Біда, Іван Назаркевич, Микола Бонковський та Роман Дмоховський. 21 грудня відбулись перші збори, на яких до читальні записались 42 члени. Урочисте відкриття читальні мало відбутись 19 січня 1903 року, на свято Йордану. Для цього було найнято великий зал в готелі залізничників, бо після зборів мав бути концерт. Дмоховський просив матірне товариство делегувати до Янова хоч кількох студентів, які б іаспівали мешканцям, а також просив переконати соліста Волошина, щоб виконав тут хоч 2 сольні номери [30, с.3-8]. Матірне товариство надіслало молодій читальні в подарунок 73 книжечки загальною вартістю майже 22 корони. Вони були призначені для започаткування бібліотеки. Серед них були дуже корисні видання: "Розмова про вибори", "Шяньство нещастє для народа" та інші [ЗО, с.111. У 1903 році читальня мала 52 членів (серед них 2 неписьменних), 103 книги в бібліотеці. Вона передплачувала газету "Свобода" та гумористичний журнал 'Комар". Від Р.Дмоховського даром отримувала газету "Діло". Весною 1908 року "Просвіта мала 140 членів та бібліотеку з 376 книг. При читальні був добрий хор та аматорський гурток. Керував роботою читальні о.Йосип Александрович (місцевий катехит) [30, с.16]. У 1910 році з 210 членів читальні тільки 77 реально сплачували членські внески по 10 сотиків в місяць та приходили вечорами у святкові та недільні дні до читальні. Тут вони співали, читали, грали в шахи. Кожної другої неділі читав лекції з історії України Теодор Пелех, військовий пенсіонер. Сюди надходили такі видання як "Свобода", "Діло", Посланник", "Основа", "Місіонар", "Письмо з Просвіти". Було 205 книг. Читальня організувала вечір для вшанування пам'яті М.Шашкевича [ЗО, с.16]. Незрозуміло, чому так різко зменшилася бібліотека читальні. В березні 1910 року в читальні побував з перевіркою студент зі Львова Кость Личковський, який прочитав лекцію про освітні змагання українців та поляків і запалив членів читальні до збирання коштів для будівництва власної домівки. У своєму звіті зазначив, що в читальні після лекції люди відспівали "Ще не вмерла Україна" та "Не пора...". Зазначив, що в Янові є 1734 греко-католики та 600 римо-католиків, але місто має польський характер. Українцям треба наполегливої праці, щоб місто набуло українського характеру. Янівчани це відчували і тому просили надавати їм допомогу зі Львова-присилати студентів, хор на концерт в честь Т.Шевченка, найчастіше та найчисельніше відвідувати місцеву читальню [30,с.19]. В березні 1911 року матірне товариство надіслало в дар янівській читальні 66 книг на суму 22,75 корони [30, с.20]. На 11 серпня 1912 року на Королівській(І) горі "Просвіта" та "Сокіл" планували провести фестини, а дохід від них був призначений на будівництво "Народного Дому" в Янові [54, ч. 176/1912]. До 1914 року було зібрано 2000 корон, які були поміщені в місцевій українській крамниці. Але за час війни ці гроші знецінилися і в 1924 році становили тільки кільканадцять золотих [19, с.78]. Не вдалося виявити інформації про дальше життя читальні перед війною. Відомо, що 2 січня 1921 року до городоцького староства надійшло повідомлення про відновлення "Просвіти" в Янові (збори були 1 січня). Але староство заборонило її дальшу діяльність, як і постановку вистави "Ворожбит", заплановану на 30 січня. Мотивувало заборону тим, що вже пройшов термін, до якого треба оголосити про відновлення довоєнних товариств [30, с.21]. Головою читальні тоді був обраний Іван Скольський, Не сталося великих змін і в 1926 році. Членів було 90, але половина не платила належних членських внесків (по 25 ір в місяць) через брак грошей. Бібліотека зменшилася до 102 книг. Читальня передплачувала лише одну газету "Діло". Аматорський гурток під керівництвом Михайла Пастушака (пенсіонера поліції) протягом року влаштував 6 вистав, на яких бувало в середньому біля 100 глядачів. Прихід читальні становив 462 зол [30, с.32]. У 1927 році читальню очолювала вдова урядника Теофіля Біда (Бідова). Вона з секретарем Іваном Когутом намагалася встановити більш тісну співпрацю з матірним товариством у Львові. Важливим елементом активізації українського життя в Янові вважала організацію хору в читальні. З розпачем писала, що українська молодь в Янові масово втягується в польські молодіжні організації і полонізується. "..У нас в Янові як так дальше буде, то цілий Янів молодіжи мало не перейде на польське. Діяльність тепер у нас дуже слаба, так що ледве дихає. Навіть вистави не можемо дати, бо не маємо режисера. ...Малисьмо режисера, котрий побирав платню 25% від вистави і то тепер не хоче, а оплати малисьмо сильні. За льокаль читальняний оплачуєм 15 зол. Хочемо дати виставу-за салю 17,5 зол, за часописи і інші витрати адміністраціині (і еж треба- В.Л), а тут нема звідки. Ні читальня, ні церква не має ніякого хору, ані цілий ммівський округ, а нашу молодь хор заохотить і рівно ж с і арших, і щоб поляки побачили, що в Янові у нас також є якась культура. Просимо прислати нам диригента.."
15 січня 1928 року були обрані нові керівники читальні: Антін Кецко, о.Лев Дорош, д-р Володимир Кіжик, Іван Когут, Петро Сойка, Т.Біда, Ілько Кушнір [ЗО, с.43]. Звіт про його роботу не виявлений. 20 січня 1929 року до керівного складу читальні ввійшли Лев Гугель, Іван Пилипчак, д-р Володимир Кіжик, Михайло Гугель, Михайло Юськів, Іван Скольськии, Петро Сайко [30, с.44]. 24 лютого читальня провела просвітянське свято. На нього прибуло біля 60 осіб. З вступним словом до зібраних звернувся І.Пилипчак, представивши історію розвитку просвітнього руху в Галичині, особливо протягом останніх 10 років. При цьому комендант поліції кілька разів його перебивав і погрожував заборонити свято. Після того виступив з доповіддю о.Кушкевич, а після нього хор під проводом Катерини Боянівської. На завершення свята зібрані спільно заспівали гімн "Ще не вмерла Україна". В дар "Просвіті" було зібрано понад 12 зол [31, сі]. Мабуть скреготів зубами комендант поліції на цьому святі, яке показало невмирущість українського духу. | |
| Переглядів: 3422 | | |
| Всього коментарів: 0 | |