Справа ускладнюється тим, що фактично кулькою керувати не можна, а напрямок і швидкість її руху визначає нахил ігрового поля. Ігровим полем можна керувати за допомогою рухів мишки, або клавіш-стрілочок (←, →, ↑, ↓) на клавіатурі.

Всього є шість рівнів гри, кожен з яких містить кілька десятків різних платформ. Кожна наступна платформа відкривається тільки після проходження попередньої. Платформа вважається пройденою після того, як буде набрано потрібну кількість монет. Самі монетки бувають трьох кольорів — жовті, червоні і сині. За «зняту» жовту монету дають 1 очко, за червону — 5, за блакитну — 10. Після набору 100 монет гравцю дається додаткове життя.



У грі є три режими спостереження за кулькою. Натиснення на клавішу F2 вмикає режим «Лінивої камери». При цьому реакція камери стає більш уповільненою. Натиснення на F3 вмикає «Ручну камеру» — камера буде обертатися лише при натисненні відповідних кнопок (за замовчуванням це права і ліва кнопки миші). Натиснення на F1 повертає камеру в нормальний режим.

Всі ігри в яких був досягнутий позитивний результат (зібрані всі монети, або кулька сягнула фінальної точки) можна зберегти і потім переглянути ще раз. Всього можна зберегти до 64 ігор.

Постскриптум



Після установки гри Neverball, я знайшов на робочому столі не один ярлик (як очікувалося), а цілих два! Другий, як виявилося, належить ще одній грі в м'ячик — симулятору міні-гольфу Neverputt. Гра створена на двигунці і з фізикою основної, але графічне оформлення менш вражаюче. З плюсів — можливість грати удвох, утрьох або навіть вчотирьох:

Ну ось. Нібито все написав. Залишилися тільки обіцяні посилання:

http://neverball.org/neverball-1.5.0-setup.exe