Головна » Статті » Янів (Івано-Франкове)

Штрихи до історії села Лелехівка

Штрихи до історії села Лелехівка

Лелехівка знаходиться поруч Янова серед лісів і тісно пов'язана з ним господарськими та іншими зв'язками. Тому доречно дати в цьому дослідженні хоч кілька штрихів про минуле цього села, бо невідомо, чи візьметься хтось досліджувати окремо історію Лелехівки.
Село витягнулося вздовж Верещиці, яка колись творила тут великий став, який в 1787 році займав 60 моргів. Був ще й другий став, який мав 120 моргів [1, (19, с). З того ставу Верещиця випливала двома потоками, які знову зливалися в Янові [64, сі30]. Біля села також текли річки їжа та Понура [1, (19, с). Через село йшла до Верещиці так звана Солярська дорога [1, (19, с). Назва свідчить, що нею возили сіль з Прикарпаття на північ.
Біля села був ліс Столовий Камінь, ліс Черничка, ліс Косова долина, ліс Гребелька. Ліс Гребелька йшов по лівому березі Верещиці і на границі з селом Ставки мав назву Таборова гора [64, с.130]. Назва лісу Черничка наштовхує на думку, що в давні часи в ньому міг знаходитися невеликий монастир. Монахів називали чернцями (монашок-черницями). Цікаві роздуми породжує назва Косова долина. Косами колись називали чорних дроздів, але назва лісу не походить від імені птахів, бо вони гніздилися всюди, а не тільки в одній ділянці лісу. Назва може бути утворена від прізвиська людини, яку прозивали Косом. Але можна її прочитати і в перекладі з тюркської мови як Дівоча долина (киз= дівчина). Чи не могла колись ця долина належати жіночому монастиреві з лісу Черничка? Монастир могли знищити татари, яких опісля розселив тут Ян Собєський.
Село розташоване в мальовничій околиці і красотою цього місця ще 1818 року захоплювався Зорян Ходаковський ("Листи" V виданні "Бібліотека Варшавська" з 1866 року, т.2, сі80). Вар-іо зазначити, що в лісі "від Гребельки" було місце Червоний іиімінь [1, с.18]. Ця назва також наводить на роздуми. Назва села Лелехівка виникла від давнього слов'янського складного імені, яке мало в першій частині буквосполучення Лел або Лель. Мабуть від того виникла назва Лелех, а згодом Лелехівка [41, с.127]. Тобто Лелехівка- це місце, де жив Лелех, або місце, яким володів Лелех. Не виключаю і того, що слово Лелех могло бути насмішкуватим прізвиськом людини. Ще й зараз інколи в народі великий живіт в людини називають лелюхом (від заливати або наливати). Зрештою, назва Леля була уособленням жіночого (водяного) начала світу і практично є синонімом богині вод Дани. Тому назву Лелехівка можна виводити і з сивої-сивої давнини, але мабуть це треба робити в комплексі з даними інших наук (археології, етнографії, мовознавства).
4 вересня 1553 року село згадувалося в документі про розмежування сіл львівського та городоцького староства [42, т.10, док.992].
В акті люстрації королівських маєтків 1565 року зазначено, що село є новопосадженим і перебуває на волоському праві. В ньому мешкають 20 кметів, які ще перебувають на свободі до завершення семирічного терміну. Було тут також два загородники. Парох також був ще на свободі і не платив податків. Був тут млин з одним колом та корчма. Корчма давала державі 10 зол прибутку. Волоське право передбачало, що селяни не виконують панщини, але платять натуральні данини та грошові чинші. Було поширене в гірських районах, де було мало доброї землі для обробітку [37, т.З, с.418]. Дещо дивним є те, що в новопосадженому селі був свій окремий парох. Мабуть мова йде про давнє, відновлене після знищенння село.
В люстрації 1570 року зазначено, що в селі мешкали 10 кметів на 9,5 півланках землі. Восьмеро з них платили по 12 гр і давали до двору по каплунові, а двоє, які мешкали на швланку, платили по 6 гр. Загородників було троє і вони пильнували ставу. Від 1572 року мали платити по 3 гр податку. Корчма давала протягом року 10 зол 8 гр прибутку. Парох платив за рік 2 зол. Таким чином весь прибуток з села становив
21 зол 22 гр [64, сі30].
В 1613 році село дотла було знищене татарами [43, с.107]. Ця інформація може бути й помилковою, бо в акті люстрації села 1616 року зазначено, що в селі оброблялися 42 чверті землі і воно давало 148 зол 18 гр прибутку. Кметі платили по 2 зол 6 гр податку, давали овечу десятину, або платили за десяту вівцю по 16 гр. Разом цієї десятини цього року було 5 зол. Корчма давала 40 зол, церква 2 зол. Село також давало 2 зол "гайдуччини" (податку для війська). Селяни також наймали
22 чверті двірської землі і за це платили 48 зол 12 гр. В селі
мешкали ще 4 загородники, які платили по 1 зол 6 гр. В 1627
 
році тут рахувалося тільки 30 чвертей оброблюваної землі [46, с.198]. Це наслідок татарських нападів на Галичину 1618—1624-х років. Відомо, що Лелехівка зокрема в 1621 році була знищена татарами.
В 1635-47 роках селяни втягнулися в боротьбу янівських міщан проти львівської старостини. Вони допомагали пустошити двірські ліси та бити панських лісників.
В акті люстрації 1663 року зазначено, що Лелехівка була спустошена в ході війн і тут мешкали біля 10 родин. Але вони не давали жодного податку, бо були оселені тут через 3 роки після спустошення і мали 12 років "слободи" [46, сі98]. Тобто село могло бути знищене восени 1648 або влітку 1649 року, а заселене в 1651—52 роках.
Відомо, що в 1649 році з трьох ланів землі тут було зібрано тільки 3 зол 15 гр податку, а в 1650 році- замість передбачених інвентарем 26 зол 15 гр- тільки 1 зол 7 гр [37, с.150]. Не виключено, що цілковитий погром села стався вже 1655 року, коли вдруге прийшли в Галичину козацько-російські війська, переслідуючи поляків.
В 1676 році тут польське військо вчинило шкоди. Реєстр шкод зберігся у Львівських судових книгах (т.434, стор.З).
За люстрацією 1765 року село давало 1698 зол прибутку, з чого держава отримувала 424 зол кварти [64, с.130]. Прибутки йшли з лісових промислів.
В 1787 році в селі було 26 господарств. Мешкали господарі з прізвищами Бот, Бунч, Гребельний, Гудим, Іванко (або Іваніцький), Журків, Кость, Кошла, Кріль, Наумко, Фолюш, Черка, Шадура. В селі була ґуральня, корчма, папірня та буда при гостинці, де з деревного попелу добували поташ. Біля села були групи хат Муцали та Морські халупи. Цього року при відповідній комісії були земляними копцями позначені межі сільських володінь. На межі з Верещицею було висипано 33 когщі, від Ставків 12, від Янова 14, від Волі Добростанської 7, від Стариськ 4. Довжину границь міряли ланцюгом і ...
В 1787 році селяни мали 233 морги поля, 14 моргів городів, 81 морг лук та 12 моргів пасовиськ. Двір мав 3712 моргів лісу [1, сі8].
29 вересня 1790 року держава поміняла Лелехівку за село Печеніжин на Прикарпатті, яке належало графові Теодорові Иотоцькому, але через 2 роки держава знову повернула собі Пелехівку [43, сі07]. Незрозуміло, чим був викликаний цей обмін. Можливо, що держава хотіла мати під своїм контролем папірню.
Місцева церква Успення Богородиці в 1811 році стояла під ґонтом і була вже зовсім трухлявою. Будівля вартувала ні і.ого 37,5 зр. Дзвіниця теж падала і була оцінена на 8 зр. (І. річкі належали дві ділянки поля (на Бугайовій долині та на Гнрніх горах)- разом 21 морг, а також 5 моргів.

   Колись на церковному грунті мешкав один селянин, який відробляв парохові 12 днів на рік та платив 10 зр чиншу, але в 1808 році на вимогу влади був вигнаний з цього грунту, а сам грунт був поділений між селянами. Давні земельні документи церкви були втрачені ще в часи татарських нападів. На документі 1811 року є гарний відтиск сільської печатки, в центрі якої зображено дерев'яні вила, а над ними польськомовний напис "Лелехівка" [4, с.3-4].
В 1832 році Лелехівку за 45070 зр викупив від держави граф Каетан Карніцький [64, т.5, с.ІЗО]. Цього року в селі мешкали 168 осіб українців [61, с.48].
В 1856 році в селі було 47 господарств та проживали 48 родин. Мали 59 корів, 52 телят, 47 свиней. Тяглової сили було 12 коней та 49 волів. Власником маєтку був граф Каетан Карніцький.
В 1880 році в селі було 254 мешканці та ще 72 мешкали при дворі. Серед мешканців було 80 римо-католиків. Двірські володіння становили 22 морги ріллі, 120 моргів лук та городів, 14 моргів пасовиськ та 3434 морги лісу, а селянські- відповідно 176, 120, 42 та 4 морги. Власницею двірських володінь була Марія Буоль, дочка К.Карніцького [64, с.130].
У виданій 1896 року книзі К.Фалькевича "Монографія Городоцького повіту' було зазначено, що в Лелехівці є 51 господарство, 272 мешканці (серед них 29 римо-католиків). Полів село має мало, земля піщана і весь заробіток люди мають з лісів. Ходять дуже бліді. Сільський тартак за рік переробляв на дошки 3100 кубометрів колод. Двір за рік виплачує працівникам цього тартаку 20200 зр. Селянські землі займали 2,55 кв.км, двірські- 20,39 кв.км [43, с.107].
В 1903 році в Лелехівці мешкали 350 українців [61, с.51]. 1 липня 1912 року в селі була відкрита пошта [54, ч.153/1912]. У вересні 1914 року російське військо розгромило місцевий панський маєток.
В 1930 році в місцевій однокласній школі навчалося 58 дітей у 4 відділеннях. Навчання було двомовне, хоч поляків було тільки 4. Вчителювала Антоніна Георг, 1874 р.н, яка працювала в селі вже 16 років. Навчання проводила в дві зміни в єдиному класі площею 42 кв.метри, в якому було 15 лавок. Шкільна бібліотека складалася всього з 19 книг [7, с.80]. До II Світової війни в селі мешкали ще до 20 польських родин.






Категорія: Янів (Івано-Франкове) | Додав: YanivGames (15.03.2009) | Автор: Andron
Переглядів: 3081 | Теги: Янів, Івано Франкове, Лелехівка | Рейтинг: 4.0/1
Всього коментарів: 0
avatar