Церква в Янові

Відомо, що в Заліссі ще до заснування міста була церква. Знаходилася вона на горішній частині пізнішого присілку Піски [50, с.12]. В одному з церковних документів було зазначено, що колись в місті була церква архангела Михаїла, яка була знищена в часі татарських нападів. Залишилося від неї тільки цвинтарисько та два городи [12, с.19].

Ще за життя Олександра Стадніцького мешканці міста отримали дозвіл будувати в місті другу церкву. Проте, перш ніж вони зібрали необхідні кошти та матеріал, пройшло кільканадцять років. Коли нарешті збудували частину церковної будівлі, на будівельників несподівано наскочили двірські службовці і вчинили бійку. Скарги до двору не дали жодного результату і навіть викликали заборону на завершення будівництва, що й затвердили присутні у 1644 році комісари [50, с.19]. В парафіяльних актах 1799 року було зазначено, що в церкві зберігається акт люстрації 1642 року [12, с.22]. Тільки невідомо, чи це був акт люстрації міста, чи парафії. Цей документ був виданий у Львові церкві Вознесіння Христового після свята Петра і Павла 1642 року і в ньому було закріплено право церкви на пів лану землі, яку міщани очистили від лісу та хащів [12, с.23].

Відомо, що в 1643 році львівський єпископ Арсеній Желіборський дозволив утворити при церкві братство та затвердив його статут [50, с.52].

З березня 1655 року янівський староста Зигмунд Фредро дозволив міщанам завершити будівництво церкви і закріпив за нею її давніх дві чверті лану землі. Дозволив мати при ній ділянку землі, щоб могли згодом і школу збудувати, і шпиталь заснувати [5, с.6]. В акті було зазначено, що міщани почали будівництво церкви ще до татарського спустошення і ніяк не могли завершити будівництва [12, с.23-24].

У 1733 році священиком тут був о.Авраам. В акті перевірки парафії 1740 року зазначено, що при церкві існувало братство, яке орендувало міщанам 9 церковних городів. Міщани самі давали презенту парохові на парафію. На той час парохом був о.Михайло Яркевич. Парафіян було тільки 60 родин, кожна з яких щорічно платила парохові 6 гр проскурного.

Цілком можливо, що з підшептів влади міщани могли ці поля забрати, бо 27 липня 1753 року двір наказував міщанам сплатити церкві за поле [5, с.6]. До 1769 року був парохом о.Михайло Ланкевич (Яркевич?). У 1740-58 роках Яків Ланкевич був міським бурмістром і на думку М.Удзєлі він був братом українського пароха. Не виключено, що міщани передали церкві якісь двірські землі, бо король Август III нагадував їм 19 листопада 1748 року, щоб більше не захоплювали та не передавали іншим чужих земель (особливо церкві) [50, с.42]. Відомо, що 15 вересня 1781 року Андрій Мокроновський надав презенту на парафію о.Михайлові Ланкевичеві, який очевидно ставав помічником о.Михайла Ганулевича [12, с.13].

В акті люстрації 1662 року зазначено, що дерев'яна церква Успення стояла під валом, справа від дороги до Яворова [46, с.44]. Очевидно, що писар допустився помилки при найменуванні церкви, бо в дальших документах вона називалася церквою Вознесіння.

В акті візитації янівської парафії єпископом Миколою Шадурським 16 лютого 1765 року зазначено, що в місті було 83 родини парафіян. Кожен господар платив щорічно парохові по 18 гр проскурного, але вино для причащання церква купувала за кошти з своєї скарбнички. Дяк жодного рокового від міщан не брав, але після кожного недільного богослужіння брав з скарбнички по 3 гр. Крім того йому належали прибутки з продажу в церкві малих свічок. Церква вже давно не вживала свого поля і священик мав тільки город біля церкви, на якому колись стояв парафіяльний будинок [12, с.23-24]. Цього городу було на яких 10 грядок. Збоку від нього був цвинтар (спільний для поляків та українців), а з інших двох сторін прилягав високий оборонний вал [12, с.19].