| Головна » Статті » Янів (Івано-Франкове) |
Янів історія
Селище міського типу в 22 км на захід від Львова. 5 800 жителів. До 1946 р. місто називалося Янів. Залізнична станція все ще так і називається - за старою звичкою Навколо зелені пагорби Розточчя. Тут хмара, що падає важким дощем на землю, сама не відає, куди відпускає краплини: у басейн Чорного чи Балтійського морів. Це вже як пощастить. Повз місто тече річка Верещиця, розливаючись коло Янова у широченний став. А на південний захід від міста піднімаються зелені пагорби (377 м над рівнем моря). Злам ХІХ і ХХ століть приніс Янову славу відпочинкової мекки для львів'ян. До ставу з'їжджалися пані та пани, на гостей чекали готелі і ресторани. Не дивно, що й історія містечка зацікавила істориків досить дано. Станіслав Шнур-Пепловський в 1897 р. видав книгу "Янів під Львовом", а М. Удзєль за рік до того (1896) опублікував дослідження "Янів під поглядом історичним і як місце літнього відпочинку в майбутньому", яке базувалося між іншим на хроніках янівського костелу. Так як обидві книги зараз бібліографічні рідкості, я буду спиратися на більш пізні публікації про Івано-Франкове. :) Колись на місці Янова було село Деревач, потім його назва змінилася на Залісся (зверніть увагу, обидва топоніми нагадують про ліси Розточчя!). Залісся згадано в документах від 1370 р.: тоді тут проживали бортники, що данину платили медом. Документи зберегли дату утворення янівського ставу: в 1407 р. король Ягайло дав Ваську Мошенцю (нащадку боярського роду, між іншим) право на відлов риби поблизу села Мальчиці, за що Васько мав своїм коштов влаштувати в Заліссі став та запустити туди рибу. Відомо також, що в 1428 р. Мошенець заснував у Мальчицях костел. Хроніка згадок про став і село: 3 вересня 1512 р. львівський староста Станіслав з Ходча передав королівський став у Заліссі у аренду за 200 злотих львівським вірменам Андрію та Огашиму. 11 липня 1545 р. король Сигизмунд І дав солтиство у Заліссі Миколі Гинку. В податковому реєстрі за 1515 р. зазначалося, що в Заліссі оброблялося 3 лани землі і була корчма, яка платила 6 гр. податку. 21 серпня 1555 р. король наказав львівському старості Матвію Горецькому не заважати підстарості Гинку тримати в Заліссі війтівство. Горецький, здається, не послухався - інакше як пояснити, що 30 січня 1558 р. король вислав у Залісся комісарів для врегулювання цього питання? 11 серпня 1578 р. львівський староста Микола Гербурт дозволив збудувати у Заліссі ще одну корчму. 15 березня 1590 р. король дозволив кормареві Касперу Завиловичу передати держання залісської корчми своєму сину Петру. І досить про Залісся, бо вже щас з'явитися XVII століттю та шляхтичу Яну Свошовському. Нарешті - Янів. Ім'я помітили? Угу, Ян. В 1611 р. Сигізмунд ІІІ дозволяє Свошовському, писарю руських земель, за його бойові заслуги заснувати край хутора Залісся місто. 15 листопада того ж року новоспечене місто отримало від короля Магдебурзьке право, дозвіл на проведення щотижневих торгів та двох щорічних ярмарків (на Вознесіння та на св. Михайла). Магістрат складався з 4 райців, 7 лавників (суддів) та 12 мужів. Де Свошовський набрав таку кількість брократичного апарату, для мене загадка, бо за даними 1570 р. в Заліссі проживало всього 5 кметів, і не зрозуміло, чому за 41 рік ситуація з населенням мала бпокращитися в багато разів. М. Удзєля писав, що рід Свошовських походив з с. Свошовіце під Краковом, а історик Несєцький вважав Свошовських українцями. Цей факт доводить й вчинок Яна Свошовського в 1603 р., коли він виступив проти римо- та греко-католиків на сеймі, ще й нагрубив єпископу Барановському. Був, бидно, паном гарячкуватим та непослідовним: в 1604 р. Ян фундував вівтар Богородиці у львівському кармелітському костелі, а також подарував ченцям (чи то кармелітам, чи то бернардинам) село Бірки. Ну і віру змінив заодно. Перша письмова згадка про місто Янів відноситься до 8 листопада 1670 р. (королівський привілей Михайла Корибута Вишневецького). Свошовський тим часом долав кар'єрні щаблинки: опікун (разом з Замойським та Жолкєвським) королевича Костянтина, з 1612 р. львівський підкоморій, в 1613 р. маршалок посольської шляхти. Помер Свошовський на початку 1615 р. Поганий час вибрав Свошовський для заснування міста при дорозі з Варшави на Львів та Кам'янець. На початку XVII ст. Галичина страждала від частих татарських нападів. В 1621 р. з 15 янівських хат (ве-е-елике місто, нічого не скажеш!) татари знищили 6. Наступного року хроніки зафіксували страшну дорожнечу в Янові (але не зафіксували, що саме подорожчало), а в 1625 р. містечко страждало від невідомої пошесті. В 1629 р. зафіксовано неврожай: вся озимина зогнила у землі - і знову дорожнеча... В 1626 р. татари зруйнували 6 з 14 приміських хат, а у самому Янові вціліла лише одна будівля (!). Далі була Хмельниччина, коли війська козаків та поляків рухалися то зі Львова, то на Львів - і часто через Янів. Якась хроніка суцільних катастроф. Новим господарем міста після Свошовського став Олександр Стадніцький. Він швидко позбавив міщан (всіх трьох, що залишилися, ага) права вибору війта, відібрав міський став та наклав податки. Міщани почали писати скарги королю. Стадніцький на скарги не реагував. Королю навіть довелося видати глейт (охоронний лист) міщанам 10 квітня 1637 р., а за півроку, 10 жовтня - ще один та звільнення від деяких податків. Не допомогло. Спасли жителів Янова, як не дивно, татари, які нишпорили околицями в 1639 р. - Стадніцький з переляку втік з Янова. На жаль, вдова Стадницького, Єва, була не краща за свого чоловіка - вона взагалі не допускала міщан на став та в ліси. Про неї ще буде йтися (див. розділ про костел). Міщани теж були не ликом шиті, і мало того, що не платили Єві данини та без кінця сперечалися з її чиновниками, то ще й підбурювали селян з сусідніх сел до бунту. І таки знову отримали довгоочікуваний королівський глейт (27 березня 1643 р.). Селян також вчили, як подавати позови у суд. Класова боротьба як вона є. :) Документи мовчать, хто саме спалив Янів в 1648 р.: татари чи козаки. Жителі міста втікли в ліси, почалися голод та епідемія. 4 вересня 1649 р. Ян Казимір звільнив місто на 4 роки від податків. Мало допомогло. Місто продовжували грабувати армії, що пересувалися цими шляхами. В 1656 р. в Янові проживало лише 12 сімей. Королі і капус... огірки.  Ульріх фон Вердум писав у своєму щоденнику від 3 грудня 1670 р.: "Янів колись був гарним містечком, але татари дощенту його спустошили. Є тут 10 чи 12 поганих хат і 3 дерев'яних костелики знову тут відбудовані. Місто знаходиться над озером, яке разом з іншими озерами староства дає в рік 1200 талерів приходу". В 1672 р. під Яновим готувалися до анти-турецького походу загони Дмитра Вишневецького, а 28 вересня сюди прибув його брат, король Михайло Корибут Вишневецький - на військову раду. Рада не відбулася - король повернувся до Львова і невдовзі помер. Писали, що об'ївся огірками. Апендикс тоді ще не всі лікарі вміли вирізати. В травні 1675 р. в місті побував Ян Собєський, який тут очікував на результатт переговорів з кримським ханом. Король записав у щоденник: "В Янові вже жодгної живої души немає. Всі повтікали, лише пусті хати стоять". І правда - того року в місті охрестили лише двох дітей, а наступний рік приніс мор і неврожай. Суцільний негатив. Єдина світла пляма в ньому: в 1681-92 рр. в місті з'явився свій лікар Себастьян Островський, а таким могло похвалитися далеко не кожне містечко.  | |
| Переглядів: 5583 | Коментарі: 8 | | |
| Всього коментарів: 2 | |
|
| |
0