| Головна » Статті » Янів (Івано-Франкове) |
Янів
| • Історія міст і сіл Яворівщини ЯНІВ  4 червня 1649 року янівсь-кий староста склав заяву, що не може платити,податків зі свого староства, бо воно знищене ворожим нападом та військом. Мабуть, справа з Яновом дійсно була дуже поганою, бо 4 вересня 1649 року король Ян-Казимир звільнив міщан від данин та податків на 4 роки. Цей королівський лист радний Максим Вєлькопольський також приніс для реєстрації у львівському суді. Та не зважав на цю біду новий державець Зиґмунд Фредро і в 1650 році знову чинив утиски міщанам. Фредро отримав Янівську дер^ жаву 3 березня 1650 року після смерті Яна Стадніцького. Тогочасний писар Ємеловський писав, що громада плакала майже кривавими сльозами, віддаючи надзвичайно важку гіберну. Того року були 3 надзвичайно великі розливи рік, які знищили врожай. На прохання міщан король видав два нові глейти (11 листопада 1650 року у Варшаві та наступний 6 травня 1651 року). Це не. врятувало міста. На долю міщан випала епідемія, сувора зима (навіть вовки забігали в місто!), ґвалти розташованих тут на зимових квартирах польських жовнірів, яким не була виплачена обіцяна платня. В 1653 році місто та околиці грабувало польське військо,- яквг переходило через терен. У 1655 році місто знову потерпіло від козацького та російського війська, яке того року прибуло в Галичину. Це військо з-під Яворова поверталося через Янів до Львова, де ще протягом кількох тижнів пробувало його здобути. ники зазначили, що застали її повністю спустошеною різними ворогами. Тим більше, що «обоз військ королівських та союзницьких підданих тієї держави докінчив і повністю розігнав». Після смерті 3. Фредра посесором держави був Микола Бєга-новський. Село (!) Залісся було повністю пусте, а став біля Яно-ва заставляли коштом посесора, 8 листопада 1670 року король М. Вишневецький підтвердив для міста привілей 1611 року. Німецький мандрівник  Ульріх фон Вердум при проїзді через місто 3 грудня 1670 року записав у своєму щоденнику: «Янів колись був гарним містечком, але татари дощенту його спустошили. Є тут 10 чи 12 поганих хат і 3 дерев'яні кость-олки знову тут відбудовані. Місто знаходиться над озером, яке разом з іншими озерами староства дає в рік 1200 талерів приходу». Талер - це те саме, що й золотий. Малоймовірно, щоб у місті було аж три костьоли. Очевидно, мандрівник порахував разом церкву, костьол, синагогу. Міщани зазнавали утисків орендарів і апелювали до короля. 30 жовтня 1671 року король М. Вишневецький наказав старості М. Бєгановському, щоб заборонив своєму заступникові чинити утиски янівським міщанам. На заклик короля'М. Вишне-вецького (1672 року?) зібрати шляхетське ополчення проти турків, всі шляхетські загони вирушали під Золочів. Під Яновом стало військо Дмитра Вишне-вецького (брата короля). 28 вересня сюди прибув король Вишневецький, який хворий їхав з Варшави до Львова. В Янові 20 лютого 1680 року король ' Ян III підтвердив для міста привілей 8 листопада 1670 року. Саме в цей час в місті вже був свій лікар Себастян Островський (у 1681-92 роках). Таким чином Янів був рідкісним винятком серед багатьох містечок Галичини, де мешканці не мали жодного уявлення про лікарську допомогу. ЗО липня 1685 року в околицях Янова пройшла велика буря з градом. Саме місто не було зачеплене, але села Страдч, Ве-ликополе, Поріччя, Карачинів, Домажир та Ясниська втратили весь врожай. Град летів такими куснями, що лежали на землі протягом двох днів («якби на ставу лід хтось порубав та розкидав»). Про це було зазначено в хроніці янівського костьолу. При цьому історики відмічали, що Янів чомусь постійно оминали бурі та градобиття. Відомо, що весною 1687 року Ян III дозволив передати коронному гетьманові Яну-Станісла-ву Яблоновському всю Янівську державу синові Станіславові. Після того була розпочата відбудова міста, був відновлений частокіл, збудована ратуша на ринку Вольниця, а біля неї 12 шевських яток. Місцеві шевці виготовляли шкіри кор-дибанові, сап'янові жовті, червоні та чорні, чемші або замші. Волоськими називали тих шевців, що робили черевики блаватні та кордибанові, виправляли шкірочки куничні, ви%_ робляли пантофельки, мулетки та папучі з сап'яну. Посполиті виготовляли скорнї або чоботи до пояса, інші до кроку або до коліна, або хоботи з обвислою або критою халявою. Шевці також торгували шкірою та взуттям. Щоб витримати конкуренцію з жидами, які привозили з Гданська готове взуття, місцеві шевці вирішили об'єднати  | |
| Переглядів: 2237 | |
| Всього коментарів: 0 | |